смуток снігу

Відчуваю, що моя маленька незалежність майже так близько, як і суворий подих зими за коміром. С кожним днем я все сильніше відчуваю свою свободу та твій холод. Мені дуже прикро, насамперед, через те, що це зовсім не так. Ти можеш називати мене тупою тьолкої скільки завгодно — ти будеш правий.

Пройде ще трохи часу і від тебе мені залишиться тільки Місто, сповнене моїми дитячими мріями та сподіваннями. З кожним днем я все більше розчаровуюся у тому, чого так хотіла та до чого прагнула. Залишилося зовсім трохи...