полярність смутку

Компас моєї підсвідомості збито з орієнтиру. Я або з ними, або проти усіх. Хочу мати той самий орієнтир надії, що буде магнітом тягнути мене до себе. Але з кожним разом за обрієм своїх мрій знаходжу лише розчарування та гірсточку  смутку.

Та маленька пташка надії спить голодна та засмучена у моїй душі. Але немає для мене нічого ріднішого, ніж ті бажання, з якими я засинаю кожного дня стільки років поспіль. Хочу відчувати, що я бажаю чогось дійсного. Інакше стільки років життя були майже марним часом, що можна виправдати лише кипою папірців у нижній шухляді платяної шафи

(мої кохані Альпи)