смуток снігу

Відчуваю, що моя маленька незалежність майже так близько, як і суворий подих зими за коміром. С кожним днем я все сильніше відчуваю свою свободу та твій холод. Мені дуже прикро, насамперед, через те, що це зовсім не так. Ти можеш називати мене тупою тьолкої скільки завгодно — ти будеш правий.

Пройде ще трохи часу і від тебе мені залишиться тільки Місто, сповнене моїми дитячими мріями та сподіваннями. З кожним днем я все більше розчаровуюся у тому, чого так хотіла та до чого прагнула. Залишилося зовсім трохи...

полярність смутку

Компас моєї підсвідомості збито з орієнтиру. Я або з ними, або проти усіх. Хочу мати той самий орієнтир надії, що буде магнітом тягнути мене до себе. Але з кожним разом за обрієм своїх мрій знаходжу лише розчарування та гірсточку  смутку.

Та маленька пташка надії спить голодна та засмучена у моїй душі. Але немає для мене нічого ріднішого, ніж ті бажання, з якими я засинаю кожного дня стільки років поспіль. Хочу відчувати, що я бажаю чогось дійсного. Інакше стільки років життя були майже марним часом, що можна виправдати лише кипою папірців у нижній шухляді платяної шафи

(мої кохані Альпи)

застирывает насмерть

енот с неправильным окрасом

не может выжить дольше дня

его застирывает насмерть

родня

© Костыль

микротуса

Встречайте прямо из Москвы
Тимати и DJ Dlee.

Где лучшие тусовки - у меня на кровати.

Где лучшие подруги - у меня на кровати.

Где люди живут хип-хопом - у меня на кровати.

Если я нужен тебе - ищи меня на кровати.

Ещё раз...

Где лучшие тусовки - у меня на кровати.

Где лучшие подруги - у меня на кровати.

Где люди живут хип-хопом - у меня на кровати.

Если я нужен тебе - ищи меня на кровати.







:)

dream of native home

Я не хочу дружить. Это так глупо по сравнению с тем что есть у меня. Ощущение одной большой семьи, единого целого выступает ознобом на скулах.  Я надеюсь, что вы хоть когда-нибудь замолчите, чтобы я могла отдохнуть от безумно скучной пустой болтовни. Ждешь, ждешь, а интереснее она не становится. Наоборот, будто живу в болоте и с каждым днем затягивает все сильнее и сильнее.
Хочу вернуть то время, когда я жила со своей семьей. Понимаю только теперь сколько я потеряла и насколько ценным было то  время. Мечтаю жить в огромном доме рядом с вами, а не разбросанными по всему миру.
 "Не потеряться" — бьет в виски, обливает морозом по телу. Только сейчас понимаешь как важно было то тепло утреннего кофе. Знаю, что все могло бы быть совсем иначе, если бы не несколько "но". Зато теперь я точно знаю чего хочу. А еще хочу чтобы эта цель была общей.
Поможете мне..?

Fact

В тех огромных глазах, в том брезенте с дырочками проявилось столько правды, сколько я не могла увидеть за 2 года. Теперь каждый из них кажется мне просто временем чтобы мы собрали факты друг о друге. 

Я с закрытыми глазами угадаю шрамики на твоей коже, запах твоих рук после сигарет, тепло твоего тела, когда ты обнимаешь меня ночью. Есть вещи, которые я хотела-бы и не знать, но именно они делают жизнь проще, роднее и теплее. Запах выпечки и кофе, вина и фруктового сока, кофейного геля для душа и горечь бумаги под языком. Ты привносишь в мою жизнь столько тепла и ощущений, которых без тебя никогда-бы не было. В один момент ты разбиваешь мою жизнь, а потом сам собираешь ее по кусочкам. Ты делаешь Киев даже если не теплым, то хотя-бы таким объемным

А ми ніколи і не почнемо розуміти чому вона так зробила. І дійсно почуваємося як батьки, які не втримали дитину у рідному гнізді. Хоч 100 раз втирай  мені чому так треба, а я все одно дуже сумую за нею. Все одно кожен день думаю, що з нею поряд усе було б інакше. Тепер нічого не загоїть ті гниючі  плями на душі. Я не маю людини, котра мене б так розуміла і більше не хочу шукати. Я буду відчувати себе зрадницею тих двох років безтямного  щастя. 

Майже усі найближчі мені люди зі мною тільки два роки, але здається, що усе життя. Страшно зараз це признати, але розлучитися з ними набагато страшніше. Хочу вірити, що та неузгодженість є кроком до возз'єднання. Хочу блукати з вами усіма Киевом та не рахувати більше тих самотніх днів.