Корона на твоїй голові щастя не зробить. Це лише позлочений парканчик для цвинтаря та й тільки. Поцілунки на папері не стануть дійсними. Ти назавжди залишився собою. Мокрою, слизькою, холодною. Не здатною на людську мову та почуття. Я навіть не хочу уявляти тебе та твої вчинки через декілька років. Впевнена, що це дійде до тотального безглуздя. Ці рамки перед твоїми очами залишать сліди занудності на твоєму житті. Але всеж… ніколи не буду виключати що це завість. Мабуть чорна. Така ж як твій вічний кустюм. Але ж якщо і заздрість, то до вміння так плутатися, ти назавжди залишився королем Естонії та Прибалиійського моря. Потім в нього і упливеш рибою.